Роман Цись: «Люблю писати музику, коли бачу свого виконавця»

8

Грудня 2017

  • 20:00

  • П'ятниця

12 грудня у Львівській обласній філармонії авторський концерт львівського композитора Романа Цися, який відзначатиме 35-річчя творчої діяльності

У його доробку – плеяда симфонічних та камерних творів, пісень і хорових композицій, а також музика до вистав. Ми зустрілися з ювіляром, щоб поговорити про творчість, святковий концерт та те, як творити різножанрову музику.

– Пане Романе, розкажіть, що ви підготували на концерт 12 грудня?

– Запросив дуже гарні колективи, з якими співпрацюю. Це, зокрема, хор «Дударик». Багато років ми працювали з їхнім засновником Миколою Кацалом, написав для них багато кантат.  Наша співпраця почалася з кантати «Суботів», яку виконували на відкритті пам’ятника Тарасові Шевченку. Вона прозвучала в 1992 році, якраз на річницю Незалежності. Згодом вона звучала і закордоном. На концерті 12 грудня «Дударик» виконуватиме твір «Україно, квітко моя», різдвяну композицію «Народився бог на санях» і «Голос до голосу». Остання композиція і присвячена «Дударикові». Співатиме й Галицький камерний хор – співпраця пов’язує мене з їхнім керівником Василем Яциняком. На замовлення цього колективу я написав сюїту «Маланка», а цього року завершив різдвяний цикл. Оркестр «Віртуози Львова» виконували свого часу мою рапсодію для дітей та юнацтва. На концерті вони теж гратимуть легкі твори. А бандуристи Тарас Лазуркевич і Олег Созанський з «Високим Замком» виконуватимуть три пісні з кантати «Світе тихий, Чигирине».

– Також в програмі є такий цікавий колектив, як «родинний гурт». Це – ваша родина?

– Так, це мій родинний гурт – дружина і діти. Я співатиму кілька своїх пісень та естрадних романсів з органом, синтезатором та скрипками. Ми разом виконаємо 5-7 творів. Обрали пісні, які публіка вже знає. Окремі твори обрав тому, що друзі хочуть їх почути. Моя донька навчається у магістратурі в Музичній Академії і вона також виконає рапсодію у супроводі оркестру.

– Програма концерту вельми різножанрова. А який його загальний настрій?

– Для концерту обрали передсвятковий час, щоби потрапити в його настрій. Буде трохи лірики, трохи передчуття прийдешнього Миколая, Нового року і Різдва, концерт одразу ж перед святом Андрія. Хочемо звеселити й надихнути. «Свято, яке наближається» – такий був наш задум. Адже у програмі є складніші твори, симфонічна музика, кантати з оркестром, одна з яких на вірші Антонича, є концерт для альта з оркестром, пісні, дві частини «Маланки»…

– 35-річчя творчої діяльності – солідний відтин часу. Що це є для вас?

– Це все умовно. Я навмисне не відраховую час точно від якогось моменту. Коли я закінчив музичне училище, вступив на композиторський факультет у Львові. Там викладали Задор, Флис, Якуб’як – дуже хороші професори, потім на старших курсах – Мирослав Скорик. Десь відтоді мій творчий шлях почався.

– За цей період ви спробували різні жанри. А який найбільш цікавий і комфортний для роботи?

– Було трохи театральних спроб – в театрі Заньковецької ставили мої дитячі опери й казки… Я люблю камерну інструментальну музику. В концерті гратимуть студенти й аспіранти, які виконуватимуть мої скрипкові твори й фортепіанні мініатюри. Буде також новинка – тріо для скрипки, альта і фортепіано. Я написав її для студентського музикування, бо є порівняно мало таких тріо – більше квартетів. Ця новинка – з елементами джазу. Гарно почуваю себе в скрипковій та фортепіанній музиці, люблю експериментувати з оркестром. З виконанням гірше. Проте найбільше замовлень від хорів – вони найшвидше змінюють репертуар. Якщо вони співають, скажімо, різдвяну програму – то це щонайбільше 3-4 роки, а потім хочуть щось нове. Оркестрам не так потрібні ці зміни. Хоча усе залежить і від викладачів, і керівників, які або прагнуть шукати нове, або навпаки. Мої діти навчалися в музичній школі. В програмі були українські композитори, але лише кілька імен. Відчувався брак популярних творів. Тому я писав композиції для навчання своїх дітей. Потім випустив збірку з ними. Написав і багато хорів, які виконують і в Києві, і в Канаді. Також в мене вийшли збірки дитячих творів, п’єси для альта і скрипки.

– А нестачу сучасної дитячої та популярної музики, про яку ви згадали, молоді композитори заповнюють?

– У кожного, мабуть, є щось для цієї ніші. Потрібно працювати різножанрового. Є прихильники складної джазової музики, яку важко сприймати навіть професіоналам. Є сучасна класична музика. Часом молоді музиканти вживаються в процес й роблять щось дуже гарне. Якщо говорити про популярну класику, яка була б трохи фольклорна, трохи модерна, трохи джазова – і невелика за обсягом, то таких творів дійсно не вистачає. І якщо такий твір вдається композитору, то його часто зараховують до шедеврів. Легкі твори стають візитівкою композитора. Проте в композиції важливий момент архітектури: якщо ідеально вибудувана форма твору, тоді не важливо, якою мовою – простою чи складнішою – він написаний.

– Розкажіть про ваш процес творення. Як натхнення й задум переходять в реалізацію?

– У кожного це по-різному. Я багато пишу під замовлення. Дехто задумує твір і не знає, хто його виконає. А дуже важко писати, коли не бачиш майбутнього виконавця. До мене часто звертаються диригенти хорів, чи є потреба для моїх дітей. Тоді я гарно бачу виконавця. Вникаю у звучання конкретних колективів – мені так добре працювати.

– Мабуть, це створює хороше відчуття, що написаний твір буде виконаний.

– Так. Це спонукає до творчості. Зараз такий час, що могло б бути написано набагато більше творів. Проте та ж симфонічна музика моя звучить рідко – симфонії я почув двічі за життя. А ось акапельні, хорові твори – живуть, часто виконують на фестивалях. На жаль, це часто тримається на певному фанатизмі. Заробляти доводиться іншими шляхами – виконавство, легкі естрадні концерти, викладання. Творення – це стан душі. Ми – родина фанатів. Мій батько теж був музикантом, чудовим тенором, володів скрипкою, фортепіано, контрабасом. У дружини співоча родина. Тепер обоє дітей навчаються музиці.

– А який з творів святкової програми стане родзинкою вечора?

– Важко визначити – всі ті колективи і те, що вони виконуватимуть, для мене дуже близьке. Ці твори дорогі й знакові.

http://gazeta.lviv.ua/2017/12/08/roman-cis-lyublyu-pisati-muziku-koli-bachu-svogo-vikonavcya/

Львівська обласна філармонія

Lviv philharmonic society


philharmonia.lviv@gmail.com
(067) 679 22 36