Валерій Соколов: «У Львові шалене музичне життя»

назад до Медіа
  • 25

  • Листопада 2017

  • 18:11

  • Сьогодні — 18 грудня, понеділок, 2017

26 листопада у Львівській філармонії зустрінуться два віртуози сучасності – скрипаль Валерій Соколов і віолончелість Гарі Хоффман під керівництвом австрійського диригента Георга Кугі

Вони виконають три симфонічні перлини Брамса у супроводі Академічного молодіжного симфонічного оркестру «INSO-Львів». Ми поспілкувалися з Валерієм Соколовим, вихідцем з Харкова, який після навчання у Великобританії, Німеччині й Австрії здобув звання одного з найзатребуваніших молодих скрипалів у світі.

– Пане Валерію, розкажіть, який концерт очікує слухачів 26 листопада у Львівській філармонії?

– Львівську публіку очікує дуже серйозний концерт. У ньому братиме участь один з найвидатніших віолончелістів нашого часу, Гарі Хоффман, який багато років проживає у Франції. Він навчався в Януша Штаркера в Університеті Індіани. Також він виборов першу премії у конкурсі імені Ростроповича. Це видатний метр. Людина, яку я неймовірно поважаю. Гарі Хоффман з радістю погодився приїхати до Львова на моє запрошення та запрошення оркестру «INSO-Львів». Безперечно, це рідкість – солісти такого рівня нечасто приїздять до України. Втім, мабуть, до Львова все ж частіше, ніж до Києва, Одеси чи Харкова. В будь-якому разі, це справді подія. Репертуар відповідний – звучатиме, зокрема, подвійний концерт Брамса, у якому я маю честь грати з маестро. Він дуже досвідчений музикант і для мене неймовірний досвід – працювати разом у цьому концерті.

– Чи часто ви співпрацюєте з оркестром «INSO-Львів»?

– Регулярно – раз на рік робимо проекти. В нас гарні стосунки й порозуміння. Це чудовий, яскравий, європейський колектив – як і сам Львів. Люди, з якими я спілкуюся тут, приносять мені велике задоволення. Я сам з Харкова – і бачу у Львові  великий контраст. Багато років живучи в Європі, тут я зустрічаю неймовірне тепло. У Львова є шалений шарм і тутешнє музичне життя дуже бурхливе. «INSO-Львів» багато гастролюють зараз. Я з задоволенням намагаюся надати їм можливість виступати з солістами рівня Гарі Хоффмана. Ми вже не вперше успішно співпрацюємо.

– Проекти на майбутнє вже заплановані? Чи проекти-мрії?

– Мрії завжди були, є і будуть. Мій основний музичний проект – в Києві, з оркестром «Київські солісти». Я вкладаю в нього багато сил, бажання та можливостей. Мрію в Києві зіграти кілька цікавих програм, запросити туди солістів й отримати задоволення від виступів на такому рівні на рідній землі. У Львові – щоразу особливі проекти. Можливо, організуємо наступним якийсь гала-концерт. Сьогодні моя мрія – зіграти подвійний концерт Брамса. І в неділю вона втілиться, а тоді – буде нова мрія.

– Ви багато виступаєте за кордоном. Чи зростає в закордонних музикантів інтерес до виступів в Україні?

– Інтерес величезний, і я думаю, що музиканти, мої колеги, приїздять сюди з інтересом. Зараз ще не налаштована система, але все частіше відбуваються такі обміни. Наразі немає структурної схеми, фінансування, все наразі на альтруїзмі й особистих факторах. Але Україна відкриває «вікно в Європу». Львів цілком європейське місто і ви це, можливо, вже відчуваєте.

– Ви навчалися в Лондоні, потім в Німеччині і Австрії. Розкажіть про цей досвід?

– Це історія, яка важить для мене дуже багато. Всі педагоги, у яких я навчався – люди, яких  я поважатиму все життя. Всі вони – видатні особистості, з уроків яких я виніс колосальний досвід. Якщо виділити когось, то згадаю Бориса Кушніра й Фелікса Андрієвського. Такі люди, як Гарі Хоффман і колеги його рівня – вони педагоги. Ми граємо разом – і це урок. Я буду завжди вдячний своїм викладачам, бо це на все життя.

– Молодіжний оркестр «INSO-Львів», з якими ви виступатимете, багато гастролює. Чи порівнюєте його конкурентоздатність з європейськими колективами?

– Конкуренція очевидна, але вона залежить не лише від того, як добре грає конкретний музикант чи як звучить весь оркестр. Звучання оркестру – це результат величезної роботи за кулісами. Поки що в нас немає конкретного фінансування та вкладів в культуру, все своїми силами. Тому не варто порівнювати тутешні оркестри з величезними машинами будь-якого європейського оркестру. Це несправедливо – бо нема такого інтересу держави до цих колективів. Як тільки буде інтерес, всі відчують, адже це і високі зарплати музикантів, і запрошені диригенти та солісти, це репертуар, це нові зали. Все впливає. Втім, у нас є щось особливе і це треба розвивати. Не буває такого, що ми сидимо на місці і все станеться само собою. Треба працювати роками, як і в будь-якій справі, яка пов’язана з культурою. Треба просувати колективи різними методами.

http://gazeta.lviv.ua/2017/11/25/valerij-sokolov-u-lvovi-shalene-muzichne-zhittya/