Солістка Віденської опери Зоряна Кушплер про колекцію вишиванок і душевну оазу в Україні

назад до Новин
  • 30

  • Вересня 2017

  • 13:55

  • Сьогодні — 17 жовтня, вівторок, 2017

Українська оперна діва Зоряна Кушплер вже 10 років є солісткою Віденської національної опери, прославляючи нашу країну за кордоном. У її портфоліо – оберемок міжнародних нагород і гучних виступів. В тому числі – з Пласідо Домінго. Але при цьому пані Кушплер не забуває про Україну…

Зоряна народилася в родині легендарного оперного співака Ігоря Кушплера і декана Львівської державної музакадемії Ади Кушплер. Здобувши освіту у Львові, вирішила продовжити навчання у Гамбурзі. За два роки після переїзду здобула І премію на конкурсі Баварського радіо і телебачення в Мюнхені.

З того часу вона з блиском виступає на провідних сценах світу, включаючи Мадрид, Париж, Шанхай, Сеул. На щастя, послухати Зоряну можна і в Україні.

Depo.ua розпитав пані Кушплер про різницю між українською та австрійською оперою, ставлення іноземців до українців, вміння суміщати робочий графік з вихованням сина та рецепти успіху для рідної країни.

– Зоряно, останнім часом Ви доволі часто буваєте в Україні. Виступали на LvivMozArt, на 150-річчі Національної опери у Києві. Відчуваєте, що з українськими містами за останні роки відбулися певні зміни? Де любите гуляти? У Вас є "місця сили" в Україні?

– Завжди з задоволенням повертаюся до Львова. Це для мене справді душевна оаза, яка допомагає набратися сили. У мене там прекрасні друзі, і я в захваті від цього міста. Київ також дуже люблю, відчуваю, що це столиця. Але Львів – це інше. Своє рідне місто я люблю сильніше за будь-яке інше.

В образі Сузукі з опери Мадам Баттерфляй. Фото 1: Міхаель Пьон

Якщо чесно, на масштабні прогулянки у мене немає часу. Приїжджаю на невеликий період, присвячую час здебільшого репетиціям і концертам. Багато ходити ніколи. Але те, що я бачу, милує око. В Україні відбуваються зміни. Лагодять будинки, дороги. Так, зараз є певні незручності, але ж в результаті міста стають кращими. Місцеві можуть не помічати зміни, але я їх бачу щоразу, як приїжджаю.

– Коли переїхали в Німеччину, до чого найдовше звикали?

– Для мене все було новим. Я не знала, що таке пластикові картки і рахунки в банках – в Україні такого ще не було. Роздивлялася мобільні телефони, які у нас було днем з вогнем не відшукати. Та й супермаркети були в диковинку. Себто, такі чисто побутові речі. Звичайно, треба було вчити мову, але я її опанувала доволі легко. У студентській атмосфері засвоїла доволі швидко.

– Довелося перевчати певні моменти?

– Абсолютно ні. Навпаки, я поєднала дві освіти. В Україні абсолютно фантастична школа, у нас дають просто прекрасну базу.

– Оперна традиція в Україні і в Австрії чимось відрізняється?

– Важко сказати. Відрізняється, але й поєднується, має чимало спільного. Загалом, кожна оперна традиція унікальна. Наприклад, оперні театри в Мюнхені, Парижі, Відні, Львові функціонують по-різному. У нас у Відні репертуар у 54 опери. У Львові їх приблизно вдвічі менше. Різний обсяг роботи. В австрійській опері зовсім інша система – приїжджає дуже багато гастролерів. Беруть участь практично у кожній виставі. А в Україні такої традиції немає. У Києві більше запрошують співаків, у Львові ж – переважно своїми силами.

На концерті у Віденській опері. Фото 2 Міхаель Пьон.

Звичайно, такі моменти впираються у кошторис. У Австрії, Німеччині, Франції у опери дуже потужне фінансування держави. А наприклад, нью-йоркський "Метрополітен-опера", отримує гроші від приватних спонсорів.

– Існує стереотип, що в Західній Європі опера – більш елітарна розвага. Мовляв, і квитки дорожчі, і глядачі завжди вдягаються ошатно.

– Якщо підрахувати співвідношення ціни на квиток до місячної зарплати, в Україні і Австрії воно буде приблизно однаковим. Не надто відрізняється і дрес-код. Звичайно, у партер у джинсах і кросівках не пускають. Але в довгих сукнях у підлогу гостей побачиш тільки на Оперному балі. Зазвичай приходять у коктейльних сукнях і костюмах.

– Як наразі ставляться у Відні до українців?

– Я як українка відчуваю дуже добре ставлення. Тут проводиться багато українських заходів, до яких справді величезна цікавість. На телеканалах час від часу йдуть сюжети про нашу країну, багато публікацій у прессі.

– В яких українських проектах берете участь?

– 10 листопада у Філармонії у Львові в мене сольний концерт з сестрою Оленою Кушплер. 10 березня, концерт з оркестром у філармонії під батутою Романа Кофмана у Києві. З Оксаною Линів співпрацюємо на фестивалі LvivMozArt.

СИН СЛУХАЄ ОПЕРУ, ВІДКРИВШИ РОТИКА

– У Вас доволі велике навантаження. Як зазвичай відновлюєте сили, проводите вільний час?

– Вільний час намагаюся здебільшого проводити з моєю сім'єю, адже це для мене найголовніше. Також зустрічаюся з друзями, ходжу в театр, на виставки, займаюся спортом.

– Як син реагує на Ваш спів? Берете його на концерти? Вже проявляє задатки меломана?

– Коли намагаюся співати вдома, він мені забороняє це робити. А привели його на концерт в оперу, де я співала, сидів і слухав, відкривши ротика. Записи мої слухає із задоволенням і всім каже, що то співає мама.

– Хто зараз за ним доглядає, чи вже відвідує садочок?

- Мій синочок ходить у дуже гарний німецько-англомовний садок при школі, яку заснувала ще Марія Терезія. А в суботу відвідує заняття в українській школі. Допомагають чоловік, по можливості – моя мама, а також чудова українська няня Юля.

Фото 3: Олена Чернінька

– Брали його з собою в Україну? Яке місце йому найбільше полюбилося?

- Так, ми були цього літа два тижні у Львові. В мене є дві куми, які мають діток приблизно віку мого сина. То вони дуже часто разом бавилися. У Львові прекрасно організовані ігрові кімнати, де батьки можуть на кілька годин залишити дітей при догляді. Синові все дуже сподобалося, і ми, звичайно, приїдемо ще.

– Чим займається ваш чоловік?

– Мій чоловік не має жодного відношення до музики. Він підприємець, але дуже любить ходити в оперу, звичайно, в першу чергу, на вистави з моєю участю.

– Чи часто вдається спілкуватися з сестрою (Олена Кушплер – піаністка, викладач, переможець міжнародних конкурсів, мешкає у Німеччині - ред.)? Плануєте спільні проекти?

– З сестрою ми спілкуємося щодня по декілька разів і їздимо одна до одної у гості при найменшій можливості. Зараз, власне, готуємося до сольного концерту у Львові, а також до запису нашого третього, спільного компакт-диску.

У ВІДНІ НА РОБОТІ УСІ ЗНАЮТЬ: СЬОГОДНІ В УКРАЇНІ СВЯТО

– На світлинах часто позуєте у вишиванках. Скільки їх у Вас, де купили? Як часто у Відні можна побачити людину в українській вишиванці?

– Я обожнюю вишиванки – це так жіночно! Маю 5 вишиванок, які вишила моя бабуся (мамина мама), також маю старовинні, а зараз придбала декілька етносуконь сучасних українських дизайнерів. Вдягаю їх на концерти. Наприклад, на Дні відкритих дверей у Віденській опері, співала в етносукні від Sternat, яку придбала у Львові. Це був справжній фурор.

Виконувала гімни України та Австрії на прийомі до Дня Незалежності в Українському посольстві у Відні також у етносукні. 27 вересня представлятиму Україну в ООН у Відні, співатиму українські твори, які написав мій батько, і його обробки народних пісень, також у етнічному українському одязі. На наші свята прихожу на роботу у вишиванках, тож усі знають: сьогодні в Україні свято!

Фото 4: Олена Чернінька

– Як думаєте, що в першу чергу має зробити Україна, щоб інтегруватися з ЄС? Чого нам не вистачає у першу чергу?

– Гадаю, що нам треба навчитися дотримуватися закону, а також зрозуміти, що потрібно сплачувати податки, а державі – використовувати їх на благо країни.

– Якби стали радником міністра культури, що в першу чергу йому б порадили?

– Звернути увагу на оперне мистецтво в Україні і надати належне фінансування театрам.

– Що треба робити, аби українська культура стала ще більш популярною у світі?

– Ну, ми справді робимо усе, що можемо, і будемо продовжувати надалі.

Головне фото: Олена Чернінька

https://www.depo.ua/ukr/life/operna-diva-zoryana-kushpler-pro-20170921644470?preview