Так доля стукає у двері 2016-12-17 18:00

Так доля стукає у двері

  • 17

  • Грудня 2016

  • 18:00

  • Сьогодні — 22 жовтня, неділя, 2017
2016-12-17 18:00
  • Концертний зал ім. С. Людкевича
  • Абонементи дійсні
  • Квитки продаються у касі філармонії щоденно 11:00 — 19:00

    Каса: (032) 235-89-46

Що таке доля? Як вона приходить? І чи приходить взагалі, чи є насправді лише вигадкою людського розуму, намаганням відмежувати себе від рішень і покласти рух життя на плечі незримої сили під назвою «фатум»?.. Людвіг ван Бетховен намагався знайти відповіді у Симфонії № 5. У симфонії, яка стала одним з найвидатніших класичних творів й сьогодні звучить на сценах світу чи не найчастіше. Уявляєте? Адже настільки близька тема долі й боротьби з нею людській природі.

Композитор працював над цим колосальним твором чотири роки – з 1804 до 1808. Попри невдалу віденську прем’єру симфонії, на неї, безперечно, чекали слава та визнання. Бо Бетховен зумів не просто поєднати технічну майстерність з сюжетними складовими, а й вийшов з-під «опіки» Моцарта та Гайдна, чий симфонічний стиль мав великий вплив на творчість композиторів наступних епох.

Головна тема – потужна й наказова, вона пронизує все полотно твору. Сам автор казав про неї: «Так доля стукає у двері…». Проте у чотирьох частинах симфонічного циклу композитор дав людині право не коритися долі. Право боротися й перемагати, виходити з-під впливу вищих (а чи будь-яких інших сил). Адже потужність та насиченість музики, в якій лунають відгуки французьких революційних пісень та Гімну Свободи, приводить до урочистого фіналу. До перемоги й торжества.

Наступний твір, який прозвучить цього вечора, – Концерт для фортепіано з оркестром № 4. Один з найбільш ліричних творів Бетховена, де він теж торкається теми долі та протистояння. Композитор розповідав, що на цю роботу його надихнув образ Орфея, який спускається в Тартар за коханою Еврідікою. Грецький митець несе світло в найтемніші глибини і вгамовує сили потойбіччя своєю чарівною музикою. Тут сповна виражається любов Бетховена до контрастів: відверті почуття напирають на перепони, дві волі протистоять одна одній, драматичні пасажі фортепіано сплітаються з загрозливим унісоном басів…

Твір, який свого часу зачарував Шумана та Мендельсона, спочатку не підкорив вибагливу австрійку публіку. Проте його прем’єра у 1808 стала також історичним моментом – то був останній виступ Бетховена в ролі піаніста. Критики нагородили його похвалою за віртуозність, проте про сам концерт забули до 1836 року. Тепер же ці два твори, сповнені зачудування долею та незборимою людською силою, прозвучать разом на завершальномувечорі Бетховена. 17 грудня, 19 година, Академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії під диригуванням Тараса Криси та Микола Сук (фортепіано). Чекаємо вас попри всі примхи долі!