In Memoriam пам’яті Романа Стельмащука 2016-11-20 18:00

In Memoriam пам’яті Романа Стельмащука

  • 20

  • Листопада 2016

  • 18:00

  • Сьогодні — 17 грудня, неділя, 2017

Людська пам'ять – це скарбниця, наповнена найціннішим. Вона дозволяє нам зазирнути настільки далеко, наскільки сягають спогади. І навіть повернути – хоча б ненадовго – тих, хто вже не з нами. Всі небайдужі зберуться у стінах Львівської філармонії на концерт світлої пам'яті відомого львівського музикознавця, композитора та громадського діяча Романа Стельмащука, який передчасно помер у 2015 році.

Життя Романа Стельмащука було сповнене любові до музики та минувшини. Й любов ця втілилася спочатку у навчанні – майбутній музикознавець закінчив Львівську консерваторію і Національну академію наук. Згодом – у роботі. Адже композитор викладав у Львівській національній музичній академії історію музики. Попри пристрасть до вивчення минулого, Роман Стельмащук не залишався осторонь мистецтва сучасного і невпинно долучався до львівського культурного життя. Зокрема, популярний фестиваль старовинної музики в нашому місті, який гуртує і молоді колективи, і професійних музикантів – це саме його ініціатива. Як і поява на львівській сцені вокального ансамблю Acapella Leopolis, який продовжує справу засновника, досліджує та відроджує українську барокову музику.

На концерті у виконанні Acapella Leopolis та оркестру INSO-Львів прозвучить один із найвеличніших творів Йоганна Себастьяна Баха – Висока Меса. Над славетною сі мінорною месою бароковий Геній працював впродовж декількох років – із 1733 до 1738. Грандіозний задум твору, філософська мудрість, людяність, глибини почуттів лежать у основі піснеспівів. Образний світ твору змальовує страждання, скорботу, а разом із тим повниться надією, радістю і тріумфом.

Цикл з п’яти частин у кожній з частин проводить нас духовним шляхом, в якому – і благання про прощення (Kyrie), і гімн хвали та подяки Богові (Gloria). Догматична частина – символ віри (Credo) – переходить у літургійну кульмінацію, взяту із старозавітної Книги Ісаї (Sanctus). І насамкінець, Бах підводить підсумок цього шляху – у фіналі, сповненому світлого торжества і величі, він прославляє Господа Ісуса Христа (AgnusDei).

Долучіться до високого мистецтва та торкніться сакральної глибини музики Й. С. Баха, адже небесне й земне завжди знаходяться зовсім поруч одне від одного.