Музика Священної Римської імперії – від Леопольда І до Франца ІІ 2016-11-06 18:00

Музика Священної Римської імперії – від Леопольда І до Франца ІІ

  • 6

  • Листопада 2016

  • 18:00

  • Сьогодні — 24 березня, пятниця, 2017
  • Концертний зал ім. С. Людкевича
  • Абонементи дійсні
  • Квитки продаються у касі філармонії щоденно 11:00 — 19:00

    Каса: (032) 235-89-46

Священна Римська імперія – державне утворення, яке існувало з 962 до 1806 року об'єднувало землі Західної і Центральної Європи. У період найбільшого розширення до складу імперії входили території наступних сучасних держав: Німеччини, Австрії, Ліхтенштейну, Швейцарії, Люксембургу, Нідерландів, Бельгії, Монако, Сан-Марино, Ватикану, Чехії, Словенії, Північної та Середньої Італії, частини західної Польщі та частини східної Франції.

Львівська публіка матиме змогу познайомитись із музикою, яка звучала на теренах імперії, а в першу чергу в Австрії за часів правління двох імператорів – Леопольда І та Франца ІІ.

Леопо́льд I Га́бсбург (9 червня 1640-†5 травня 1705)  – імператор Священної Римської імперії з 18 липня1658 року. Саме за його правління турки безуспішно тримали в облозі Відень. Царювання Леопольда I відзначилось гострим протистоянням з Людовиком XIV за гегемонію в європейській політичній ситуації. «За Леопольда… Німеччина пережила відродження імперії, тієї самої імперії, яка після Вестфальського миру, на думку багатьох спостерігачів, <…> стояла на грані розвалу. Багато в чомузавдяки Леопольду імперії написано було ще ціле століття значної, а часом й блискучої історії».

Франц II (12 лютого 1768-†2 березня 1835) – король Німеччини (римський король) з 1792 року, останній імператор Священної Римської імперії німецької нації з 7 липня 1792 до 6 серпня 1806 року, перший імператор Австрії, а також король Галичини. Царював у часи наполеонівських війн, після низки поразок був змушений ліквідувати Священну Римську імперію. 

На нас чекає зустріч із музикою найяскравіших композиторів XVII-XVIII ст. представлених у концерті найрізноманітнішими жанрами. Тут і Концерт для клавіру одинадцятирічного В. А. Моцарта (1756-1791), і соната Г. І. Ф. фон Бібера (1644-1704), автора перших сонат для скрипки-соло, Серенада І. Й. Фукса(1660-1741), автора відомого трактату з теорії контрапункту «Gradusad Parnassum», Кончерто гроссо А. Кореллі (1653-1713), композитора, який мав величезний вплив на цілу плеяду своїх сучасників.