Зустріч майстрів 2016-06-03 19:00

Зустріч майстрів

  • 3

  • Червня 2016

  • 19:00

  • Сьогодні — 30 березня, четверг, 2017

XXXV-й Міжнародний фестиваль музичного мистецтва «Віртуози»

Твори, які прозвучать на концерті, є особливими зразками інструментального концерту авторства двох «титанів» світової класичної музики — Йоганнеса Брамса і Людвіга ван Бетховена. Особливими, адже йдеться про ансамбль солістів у супроводі оркестру, а не одного соліста й оркестру, як передбачає типова жанрова модель. 

Бетховена і Брамса об'єднує не тільки перша літера у прізвищі. Першу симфонію Брамса сучасники називали «десятою Бетховена». Для них Брамс був продовжувачем традиції і апологетом класичних канонів досконалості, в той час як Ліст і Вагнер були ідеологами пошуків нових форм і відходу від традиції заради створення «нової музики». Німецьке музичне суспільство у той час розділилося на два табори: «брамсіанців» та «вагнеріанців». Ще одним джерелом суперечок між цими «таборами» був різний погляд на значення музики — чи повинна вона бути «абсолютною», тобто її змістом повинна бути виключно сама музика, чи, навпаки, музика має втілювати якісь позамузичні ідеї — наприклад, фабулу літературного твору? «Брамсіанці» тяжіли до першого погляду. 

Втім, як це притаманно такого роду суперечкам, з віддалі часу аргументи обох сторін виглядають часто дуже умовними. Тепер ми вже маємо можливість поглянути на це відносно незаангажовано й побачити, що Брамс був не меншим новатором, ніж композитори з «новаторського» табору — але його новаторство проявляло себе у зовсім інший спосіб. Брамс використовував класичні й барокові моделі як відправну точку для створення абсолютно індивідуальної, інтелектуалізованої музичної мови, яку неможливо сплутати ні з чиєю іншою. 

Концерт для скрипки і віолончелі з оркестром Йоганнес Брамс написав у 1887 р. і після цього він не написав більше жодного твору для симфонічного оркестру. Якщо чекати від цього концерту віртуозної «бравурності», де технічна вправність соліста є основним «видовищем» для публіки, то ви будете розчаровані — як були розчаровані навіть такі близькі до Брамса люди, як Клара Шуман. Адже це твір зовсім іншого характеру — це саме та «абсолютна музика», до якої виявилися неготові навіть найзавзятіші «брамсіанці». 

Втім, це зовсім не означає, що цей твір не є вимогливим до солістів — тут безумовно «є що пограти». Але віртуозність тут є другорядною, в той час як на першому місці Брамс ставить експресію й напругу музичного розвитку. З перших нот концерту Брамс не дає увазі слухача жодного шансу залишитися розпорошеною. 

Партію скрипки у цьому творі виконає Марко Комонько. Скрипаль навчався у Центральній музичній школі при Московській консерваторії (педагоги: Світлана Безбородна, Зоя Махтіна, Мая Глезарова), Лондонському королівському музичному коледжі (проф. Фелікс Андрієвський), а також у Кельнській вищій школі музики (проф. Віктор Третьяков). Є лауреатом Міжнародного юнацького конкурсу скрипалів ім. П. Чайковського (1992), Міжнародного конкурсу скрипалів ім. Георга Куленкапфа (1993). З 2004 р. Марко Комонько проживає у Південній Кореї, де він виграв конкурс на посаду концертмейстера Сеульського симфонічного оркестру. Марко Комонько також веде активну концерту діяльність як соліст та ансамбліст. 

Партію віолончелі в обох творах, що звучатимуть, виконає Назар Джурин. Після закінчення Львівської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату ім. С. Крушельницької, навчався у Московській державній консерваторії ім. П. Чайковського (клас проф. Ігоря Гавриша). Прибувши до США, Назар Джурин продовжив навчання Chicago College of Performing Arts та Roosevelt University. Він виступав із сольними концертами в Україні, Росії, США, країнах Південної Америки і Африки. Брав участь у Woodstock Mozart Festival, Boulder Festival та інших, виступав на одній сцені з Йо-Йо Ма, Борисом Пергаменщиковим, Іцхаком Перельманом, Даніелем Баренбоймом, Мстиславом Ростроповичем, Георгом Шолті. У 2008 р. випустив компакт-диск «Віолончельний монолог» (Cello Monologue) з музикою Реґера та Кодая, а у 2013 р. — «Віолончельний монолог 2», куди увійшли твори Ізаї, Гіндеміта, Крамба, Ліґеті і Ланюка. Назар Джурин викладає в Південно-східному університеті в Іллінойс та у The School of Performing Arts у Напервіллі, а також працює в оркестрі Elgin Symphony Orchestra. 

Концерт для скрипки, фортепіано і віолончелі Людвіга ван Бетховенa, на відміну від концерту Брамса, не є пізнім твором композитора — Бетховен написав його у 1803 р., тобто ще перед Скрипковим концертом і шістьма останніми симфоніями. Уся краса цього твору — у взаємодії інструментів сольного тріо. Жоден з інструментів не є тут важливішим за інший, а регістри віолончелі й скрипки місцями перехрещуються таким чином, що темброві границі стираються. Оркестр тут виступає радше «рікою», якою пливуть солісти, ніж збуреною стихією, яка може нести якусь загрозу, і з якою велася б відчайдушна боротьба. Фактично Бетховен апелює тут до сфери взаємодій, властивої камерній музиці, збагативши і розширивши її оркестровою підтримкою. Особливо дивовижною є друга частина твору, Largo, де віолончель солює у високому регістрі, «викрадаючи» у скрипки її звучну роль. Хтось може закинути цьому твору, що він недостатньо «бетховенівський» — адже тут немає зіткнень нездоланних сил чи "con fuoco" в нотах — але ж хіба лише до цього зводиться стиль Бетховена? Тут маємо можливість насолодитися майстерною роботою композитора з ансамблем та індивідуалізованими образами інструментів. Музика концерту надзвичайно органічна й жива, не скута якоюсь «печаттю» тривоги чи тягарем драми. 

Партію скрипки у цьому творі виконає Алехандро Драго, музикант, який народився в Аргентині й проживає у США. Його записи виходили на компакт-дисках на таких лейблах, як EMI та Naxos. Алєхандро Драго навчався у Московській державній консерваторії у Маріни Яшвілі. У 2008 р. він здобув ступінь магістра скрипкового виконавства, а також ступінь доктора музичних мистецтв з оркестрового диригування в Університеті Південного Міссісіпі. Того ж року він став професором скрипки та альта, а також керівником відділу струнних в Університеті північної Дакоти. Географія його сольних виступів охоплює США, Францію, Бразилію, Китай, Росію, Австрію, Швейцарію та багато інших країн. 

Партія фортепіано прозвучить у виконанні Йожефа Ерміня. Піаніст навчався у Марії Крушельницької у Львівській консерваторії ім. М. Лисенка, а також у Євгена Малініна у Консерваторії ім. П. Чайковського у Москві. Лауреат премії ім. Л. Ревуцького за пропагування сучасної музики в Україні (1993), премії С. Людкевича, заслужений артист України. Йожеф Ермінь веде активну концертну діяльність і є постійним учасником таких фестивалів, як «Контрасти», «Віртуози», «Київ Мюзик Фест», «Прем'єри сезону». Піаніст виступав з концертами в Україні, Росії, Польщі, Німеччині, Швейцарії, Бельгії, Мальті, США та Канаді. Здійснений спільно з Ольгою Пасічник для студії «Musicon» запис «Курпівських пісень» Кароля Шимановського для сопрано і фортепіано отримав 1998 року фонографічну нагороду «Фридерик 97» у номінації сольної музики. 

Акомпонуватиме солістам Академінчий симфонічний оркестр Львівської філармонії під батутою Фолькера Шмідта-Гертенбаха. Диригент записав понад сто творів для різних радіостанцій і звукозаписних компаній, був постійним диригентом симфонічного оркестру в норвезькому місті Ставангер, та головним диригентом Ґотінгенського симфонічного оркестру (1974–1989). Виступав на одній сцені із такими визначними артистами як Вільгельм Кемпф, Клаудіо Аррау, Альфред Брендел, Марта Аргеріх, Мстислав Ростропович, Генріх Шифф і Пітер Франк. Разом з відомими у всьому світі оркестрами Фолькер Шмідт-Гертенбах виступав у Німеччині, Японії, Італії, Іспанії та США.